Статті, інтерв’ю

Здавалось би – питання риторичне! Хто не бачить своєї шкіри?! Але іноді це стає питанням здоров’я та, навіть, життя.

Шкіра – один з органів людини. І треба зазначити, що це такий же важливий орган як і серце, і нирки, і печінка. Як і всі органи нашого організму шкіра вразлива, вона може хворіти. Хворобами шкіри зазвичай опікуються лікарі, яких називають дерматовенерологи. Ще вживають такі терміни, як дерматолог, або шкіряний лікар.

Але мова в цій статті про хвороби шкіри, при яких потрібне хірургічне втручання, коли мазі, присипки, таблетки та уколи не можуть принести одужання. Мова йде про пухлинні захворювання шкіри.

Треба відзначити, що серед пухлинних хвороб шкіри визначають доброякісні та злоякісні новоутворення. Доброякісні зустрічаються значно частіше. Проте це не може заспокоювати, занепокоєння викликають саме злоякісні новоутворення. Особливо враховуючи, що останнім часом спостерігається тенденція до росту їх кількості.

Декілька слів про доброякісні новоутворення шкіри.

Аденома – пухлина, що розвивається із сальних (adenoma sebaceum) і потових залоз (сирингома). Лікується консервативно.

Атерома – кіста великих сальних залоз, розвивається при закупорці вивідних проток. Навколо залози розвивається товсто­стінна капсула, що утримує шкірне сало, яке продовжує утворю­ватися. Може досягати розмірів волоського горіха.

В просторіччі часто такі утворення шкіри називають «жировик». До речі, є ще одна доброякісна пухлина, яку називають «жировик» – це ліпома. Але це доброякісне новоутворення не шкіри, а підшкірного жирового шару.

Ксантома – доброякісна пухлина з волокон спо­лучної тканини, у яких відкладаються сполуки холестерину. Виг­лядає як плоска папула жовтуватого кольору без ознак запален­ня. Може виникати на будь-якій ділянці шкірного покриву.

Ксантелазма – різновид ксантоми з переважним розташуван­ням плоских довгастих бляшок жовтого кольору на шкірі повік.

Фіброма – пухлина зі сполуч­ної тканини. Може бути м’яка фіб­рома – вузлик тілесного кольору на короткій чи довгій ніжці, розмі­ром до вишневої кісточки; тверда фіброма – щільний напівкулястий вузлик на широкій основі. Якщо такий вузлик проростає судинами, він називається ангіофібромою. Бажано видаляти.

Папілома – розростання епідермісу на ніжці. Зустрічається часто, типова локалізація – бічні поверхні шиї, пахвові ямки, па­хові складки. Причина – вірус папіломи шкіри.

Міліум – ретенційна кіста сально-волосяних фолікулів, утво­рюється внаслідок закупорки вивідних проток дрібних сальних залоз, розміщених у поверхневих шарах шкіри. Проявляється у вигляді білих «кульок» діаметром до 1 мм. Ознаки запалення від­сутні. Легко видаляється при ручному очищенні.

Деякі доброякісні новоутворення можна лікувати консервативно. Але деякі потребують хірургічного втручання, тобто інколи новоутворення шкіри бажано видаляти, особливо коли вони знаходяться на відкритих ділянках шкіри, мають тенденцію до росту, завдаються косметичних чи фізичних незручностей.

Ще вирізняють передракові захворювання шкіри

Меланоз Дюбрейля проявляється на від­критих ділянках шкіри у вигляді темно-ко­ричневої, найчастіше фрагментованої плями неправильних обрисів, що розростається по периферії. Місцями пляма може ущільнюватися і перетворюватися у вузлик. Виразка є ознакою злоякісного перероджен­ня. Хворіють особи літнього віку.

Шкірний ріг – нашкірний виріст цилін­дричної форми сірого кольору; на кінчику з'являються сосочкові розростання, що нага­дують голочки. Діаметр в основі може бути до 1 см, а висота – до 2 см.

Старечі кератоми  розвивають­ся після 40 років (частіше в осіб після над­мірного впливу ультрафіолетових променів) у вигляді рожевих плям, які швидко стають ко­ричневими, з бородавчастими розростаннями на поверхні. З віком кількість плям збільшу­ється, гіперкератотичні нашарування на їхній поверхні товщають.

Невуси

Невуси являють собою новоутворення, що виникають у ре­зультаті гіперплазії (надмірного розвитку) різних елементів шкі­ри. Найчастіше спостерігаються пігментні і судинні невуси.

Пігментні невуси є практично у всіх людей; вони складаються з невусних клі­тин, що утворилися в результаті транс­формації меланоцитів. Відрізняються за величиною, кольором, глибиною заляган­ня і формою. За глибиною залягання виділяють епідермальні, дермальні та епідермодермальні невуси. Точний діагноз визначаються тільки за результатами гіс­тологічного дослідження.

Судинні невуси. Плоска ангіома (винна пляма) з’являється з моменту на­родження. Це пляма червоного кольору неправильної форми, площею від шпиль­кової головки до кількох десятків санти­метрів.

Зірчаста ангіома нагадує павучка: у центрі криваво-черво­ний вузлик, від якого розходиться звивисте «проміння». Може виникнути в будь-якому віці. Моменти, що сприяють виникнен­ню – підвищений артеріальний тиск, надмірний вплив УФ-променів, занадто часте енергійне механічне очищення шкіри обличчя.

Кавернозна гемангіома – вроджена судинна пухлина; за рахунок залучення до процесу великих судин має випнуті розрос­тання на поверхні. Розташовуючись на обличчі, може сильно його спотворювати.

Тип пухлини і метод лікування визначає лікар-дерматолог. Косметик повинен вчасно направити клієнта з пухлинами шкіри до лікаря, а при виконанні косметичного догляду у салоні ні в якому разі не подразнювати поверхню будь-яких новоутворень.

А тепер про злоякісні новоутворення.

Традиційно на протязі багатьох років на перших місцях серед онкологічних хвороб знаходяться захворювання шкіри – рак шкіри та меланома. З року в рік кількість та частота цих хвороб зростає. Тому є пояснення.

Основна причина виникнення раку шкіри – сонячне випромінювання. Більшому ризику розвитку захворювання піддаються люди, що знаходяться під впливом ультрафіолетового випромінювання тривалий час. Частіше всього саме на відкритих ділянках шкіри (область голови та шиї) локалізується пухлина.

Професійна діяльність, пов’язана с регулярним контактом із дьогтем, смолами, деякими отрутами та кислотами, також може привести до розвитку раку шкіри. Пухлина може виникати внаслідок тривалого термічного впливу або іонізуючого випромінювання. Інколи хвороба виникає на фоні рубців після механічних ушкоджень шкіри. Рідко, але існують спадкові стани, що призводять до раку шкіри.

Рак шкіри – одна з найбільш поширених форм раку у людини. Частіше зустрічається у віці старше 50 років, зазвичай на відкритих ділянках тіла. Чоловіки та жінки хворіють практично з однаковою частотою. 

Чим раніше встановлено діагноз, тим менш травматичним буде лікування та більше шансів на одужання. До того ж, на перших стадіях медичні послуги обійдуться значно дешевше і буде менше ускладнень та інвалідизація. Обсяг хірургічних втручань також залежить від стадії недуги.

Базаліома, або базальноклітинний рак шкіри. Це захворюван­ня належить до злоякісних новоутворень шкіри, але ніколи не метастазує і не буває причиною смерті. Найчастіше розвивається на шкірі обличчя чи волосистої частини голови, де спочатку з'явля­ється вузлик кольору нормальної шкіри з вдавленням у центрі і валиком із блискучих зерен («перлин») по перифе­рії. Вузлик легко вкриваєть­ся виразками, які можуть набувати «повзучого» характеру. Перебіг хвороби хронічний, після видалення пухлина може виникати на тому самому місці. Базаліома з’являється на місці повтор­них травм, сонячних опіків, рентгенів­ського опромінення. Частіше хворіють літні люди.

Спиноцелюлярний рак розвивається з передракових захворю­вань шкіри в людей похилого віку. На перших етапах дуже нагадує базаліому, але швидко вкри­вається виразками, розповзаючись у всіх напрямках. Дає метастази.

Меланома – найзлоякісніша з усіх ві­домих пухлин. Може розвива­тися з попередніх пігментних новоутво­рень (8-10% випадків), але в основному розвивається на незміненій шкірі. Може мати вигляд пігментної плями різного ступеня забарвлення (кількість пігменту не впливає на перебіг захворювання). Ознаками меланоми є нерівні контури, збільшення розмірів, нерівне забарвлен­ня, виникнення суб'єктивних відчуттів у пацієнта (сверблячка, болючість), легка кровоточивість при незначній травмі, ви­никнення запального віночка, а також поява нових дрібних висипів і збільшен­ня прилеглих (регіонарних) лімфатичних вузлів.

У колишні часи, вибираючи наречену, не в останню чергу звертали увагу на шкіру – «обличчям біла та рум’яна». І в цьому наші предки мали рацію. Чиста, гладка шкіра – ознака здоров'я. Неполадки в наших внутрішніх органах майже завжди відображаються на шкірі.

Шкіра є прикордонним органом між внутрішнім і зовнішнім середовищем і складається з декількох шарів. Саме зовнішній шар – це роговий шар. Найстаріші клітини розташовуються на поверхні. Вони поступово злущуються, і їх місце займають "молодші товариші". За роговим шаром слідкує блискучий шар, далі зернистий шар, за ним шар шипуватих клітин. Найглибший – це базальний шар.

Досвідченому лікарю шкіра може розповісти багато про що. Пігментація – це перший прапорець, який викидає нам шкіра, щоб попередити нас – будь уважний, що щось не так. Є й інші шкіряні прояви, які можуть свідчити про вірогідність онкопатології. Це і знебарвлені ділянки шкіри у вигляді листя горобини, і груба «шагренева» шкіра, і розширені дрібні судини у вигляді зірочок, і різного виду й розміру родимі плями.

 

Сонячні промені не становлять загрози для життя переважної більшості жителів планети. Проте є сім'ї, в яких народжуються діти дуже чутливі до сонця. Це не просто почервоніння або навіть опік, який швидко проходить. Це надовго незагойні виразки, після яких залишаються грубі рубці. На всіх відкритих ділянках тіла, перш за все на обличчі і руках, з'являються також шкірні розростання, спочатку доброякісні, а потім злоякісні. Якщо таких дітей не берегти від сонця, то множинний рак шкіри виникне у них в дитячому віці.
 
З спадкових хвороб, пов’язаних з пухлинами шкіри, мабуть, найбільш досконало вивчена пігментна ксеродерма.

Це рідкісне захворювання, яке виявляється з раннього дитинства. Спочатку у малюка виникне почервоніння, свербіж, лущення, потім ранки, розростання або навпаки, омертвіння, рубці, а в подальшому в порівняно ранньому віці розвивається рак шкіри. Ці неприємності відбуваються в основному на тих ділянках шкіри, які не закриті одягом. Давно було зрозуміло, що вся справа в сонячному світлі, однак, тільки в кінці 60-х років механізм дії гена пігментного ксеродерма став зрозумілим. Виявилося, що у хворих порушений один з механізмів заліковування ушкоджень, викликаних УФ-променями.

Яскравіше, помітніше для всіх оточуючих, а не тільки для медиків, виділяється другий спадковий синдром – альбінізм. Напевно кожному хоч раз у житті доводилося бачити людину з білим волоссям, біло-рожевою шкірою і червоними очима. У таких людей практично повністю відсутня пігмент не тільки в шкірі, а й у райдужній оболонці ока. Через це вони виявляються беззахисними перед ушкоджувальній дії УФ-променів. Таким людям доводиться ретельно уникати сонячного випромінювання, носити темні окуляри, інакше справа кінчається сліпотою, пухлинами шкіри та очей.

Виникненню пухлинних захворювань шкіри сприяють хронічні травми, рубці, вплив на шкіру високих і низьких температур, різних хімічних сполук: кислот і лугів, а також впливу на шкіру сонячного та іонізуючого випромінювання.

Доброякісні пухлини можна видалити в кабінеті хірурга всіх трьох поліклінік лікарні ім. Тропіних. Якщо у вас є підозри відносно яких-небудь утворень на шкірі – зверніться до лікаря-дерматолога або хірурга. Він призначить та проведе необхідні обстеження та разом з вами визначить необхідний обсяг лікування.

 

Підготував Кирил ЧУМАРІН,
завідуючий хірургічним відділенням поліклініки №1
клінічної лікарні ім. А. і О. Тропіних.

Про лікарню

Стаціонарна служба