Останні новини

ІНОДІ ЩАСТЯ СТАЄ ВИПРОБУВАННЯМ – ПОТРІЙНИМ... Рекомендовані

Ця подія рідкісна, дійсно, унікальна, з відчутною присутністю Бога... Наприклад, в акушерському відділенні лікарні А. і О. Тропіних, де щорічно приймають близько 1200 пологів, такого випадку за останні 30 років не було. За словами завідуючої відділенням Тетяни Ващенко, протягом своєї багаторічної практики з таким природним феноменом вона не стикалася. Не доводилося бачити подібне і лікарям дитячого відділення лікарні. Народження трійні без застосування репродуктивних технологій в наші дні це народження дива, з якоїсь вищої любов'ю та випробуванням.

 

 

У дитяче відділення лікарні Тропіних 39-річна Марина з новонародженими тройнятамі поступила на дев'ятий день після багатоплідних пологів, які пройшли в Білозерській лікарні, ставши великою несподіванкою, як для медиків, так і для самої мами. З волі природи та якогось вищого захисту, а також завдяки старанням лікарів, вагітність трійнею, про яку всі дізналися вже буквально в пологовому залі, вирішилася природно і благополучно. На світ з'явилися один за іншим хлопчик і дві дівчинки Данило, Аліна та Каріна.

 

В «Тропіних» сім'я була розміщена за соціальними показаннями. Разом з мамою у відділенні ще двоє її діток хлопчик і дівчинка (7 і 5 років). У перший же день їх відвідав генеральний директор лікарні Леонід Ремига, вислухав та підтримав. Персонал відділення оточив сім'ю увагою і, просто по-людськи, турботою всіх оглянули, помили, нагодували. Хочеться, щоб цей тимчасовий дім дав їм сили і був для них благословляючим.

 

Як розповіла в.о. завідуючої дитячим відділенням Лариса Борсук, яка приймала цю сім'ю в стаціонар, зараз малюки перебувають під постійним клінічним наглядом фахівців, їм проводяться деякі дообстеження, вони отримують догляд, а також посилене дитяче харчування, оскільки не перебувають на грудному вигодовуванні. Спеціалізованої медичної допомоги в даний момент діти не потребують. Народилися вони з гарними, як для трійні, показниками, з вагою 2,3 кг хлопчик, і дівчатка – 2,2 і 2 кг. За словами фахівця, харчуванням і частково засобами догляду сім'ю під час перебування в стаціонарі забезпечує лікарня, щось було придбано мамою до надходження у відділення, всі ці питання можна вирішити, – говорить лікар. – Головна проблема родини – соціальна...

 

За словами заступника медичного директора з педіатричної служби Людмили Панченко, яка разом з представниками соціальної служби відвідувала цю багатодітну сім'ю вдома, занепокоєння викликають ті матеріально-житлові умови, в яких вони опинилися. – В такому середовищі новонароджені діти перебувати не можуть, тим більше, з огляду на те, що через кілька місяців вже буде холодно і т.д. Зі свого боку ми, звичайно, забезпечимо патронажний медичний контроль, консультації, при необхідності медичну допомогу. Але в першу чергу їм необхідна соціальна підтримка. Хоча, я знаю, що сільрада вже відгукнулася, допомігши з дитячим харчуванням, памперсами та придбавши для родини холодильник. Сподіваємося, що і ситуація з житлом вирішиться позитивно.

 

Ми зустрілися з Мариною, і перше, що хлинуло до серця це щемкий трепет, коли дивишся на три малесенькі комочки, ці три пари очей з неймовірною довірою і жагою до життя. Ось тільки в очах мами занепокоєння, така тривога, яку відчуваєш буквально на своїй шкірі...

- Марина, у Вас є близькі, на чию підтримку Ви могли б розраховувати у цьому Вашому потрійному щасті?

- На жаль ні. У мене тільки мама, якій в 82 роки вже самій потрібна допомога. У чоловіка з рідних одна бабуся з інвалідністю. Тому якось потрібно розраховувати на себе, але в цій ситуації, чесно кажучи, важко... Дуже важко морально сприймати ось це нерозуміння та осуд...

- Що ви маєте на увазі?

- Після того, як про нашу ситуацію дізналися, мені багато пишуть неприємного в соцмережах, дорікають, що багато дітей, що не виходимо матеріально, «чим ви думали», багато ллється неправди, бруду. З'явилася навіть ініціатива зі збору підписів «небайдужих» для соцслужби, щоб забрати у мене дітей. Я дуже хвилююся... одна ця думка стискує душу... Так що, для мене ці три сердечка не просто щастя, а й велике випробування.

- Марина, як Ви дізналися про те, що чекаєте трійню?

- Я чекала одну дитину, але під час пологів стало зрозуміло, що їх троє. Спочатку, звичайно, розгубилася, потім була радість і вже нерозуміння як я жила без них. Це важко передати, якою любов'ю ти поступово наповнюєшся, як світ в тобі змінюється: і страх за них, і щастя, і втома, і нові сили звідкись приходять і розумієш, що все-одно ми все подолаємо. Я ніколи своїх дітей не залишу, як би важко не було! Впораємося, з Божою поміччю...

- Пологи були складними?

- Ні. У мене були природні пологи, на щастя, все пройшло без ускладнень.

- Як так вийшло, що Ви не стояли на обліку по вагітності?

- Зараз я розумію, що це була помилка і великий ризик. Але мені доводилося досить важко, потрібно було багато працювати, діти, турботи... Хоча почувала себе нормально і буквально до останніх днів ходила на роботу – я допомагаю сусідам по прибиранню, виконую роботи на городі і т.д.

- Скільки у Вас всього діток?

- Тепер семеро. Трійнята, двоє тут зі мною, син 15 років зараз вдома, і є старша дочка, їй 21 рік, у неї вже двоє своїх дітей.

- Як тато відреагував, коли Ви повідомили йому цю новину?

- Спершу був шок, а через кілька хвилин сказав головне, щоб були здоровенькі. І потім почали думати про те, як будемо ростити, як жити?

- Розкажіть, як і де ви живете?

- Зараз живемо в Камишанах, у чоловіка. На жаль, в будинку немає відповідних умов, дах потребує серйозного ремонту, дуже маленькі дві кімнатки. А сама я з Софіївки Білозерського району, там у мене мешкає мама.

- Яка ситуація у вас в родині з роботою?

- Чоловік останнім часом не працював, але весь час знаходився вдома з дітьми і цим дуже мені допомагав. Зараз шукає роботу, за фахом він тракторист. Я працюю, по можливості, як вже говорила.

- Ви у злагоді живете?

- У нас в родині все спокійно, ніколи не буває таких конфліктів, щоб зі скандалами або, не дай боже, побоями. Міцні спиртні напої чоловік взагалі не вживає. Коли я була в пологовому, він протягом тижня повністю сам справлявся з дітьми.

- В якій допомозі ви сьогодні маєте потребу найбільше?

- Я прошу, щоб нам допомогли знайти більш-менш доступне знімне житло, з прийнятними для проживання дітей умовами. Звичайно, є ще проблеми за що купити ліжечка, памперси, одяг, якісь медикаменти, побутові речі. Сподіваюся, я зможу оформити необхідні документи і нам нарахують «дитячі» гроші. Можливо, селищна адміністрація зможе з житлом допомогти... Окрім того, хочу сказати велике спасибі тим людям, хто вже відгукнувся, хто приносив,  передавав різні необхідні речі, – дякую вам велике.

 

Ця історія глибоко зворушує. Як трапляється такий рідкісний дар народження одночасно трьох життів? Як відбувається вибір коли, кому? Чому таке величезне щастя випробовує такими важкими обставинами? Чому людина, яка потребує підтримки і допомоги, зустрічає осуд? Чому ми так нечуйні, такі нетерпимі?..

 

Разом з тим людська доброта все ще залишається головною в нашому житті. І Марина продовжує вірити в неї, як і в світлу долю для своїх дітей. В бесіді вона висловила подяку за ту підтримку, яку відчуває сьогодні, а також величезну, але неголосну, надію на допомогу соціальної служби району в подальшому, після виписки.

 

А, може бути, і хтось із нас, просто з небайдужості, відгукнеться з бажанням і можливістю допомогти цій мамі? Дуже віриться, що так буде. Адже вона сьогодні, як ніхто, під рукою Бога, під променем його світла. І кожного, хто допомагає це світло торкнеться також. Це саме той випадок, коли допомогти соціально це не лише допомогти зовні облаштувати життя, впорядкувати питання побуту, але це і підняти морально щоб життя виникло зсередини.

 

Розмовляла Тетяна Кондакова

Про лікарню

Стаціонарна служба